Олена, мати 8-річного Євгена, розповідає, що одного разу її син приніс зі школи нову ручку. Він сказав, що знайшов її в класі на підлозі, а тому взяв собі. Олена пояснила Євгенові, що так чинити не можна й порадила віддати ручку вчителю, щоб він з'ясував, чия вона. Спочатку Євгену це не сподобалося, але коли Олена пояснила, чому саме правильно віддати ручку її власнику, він погодився.

Батьки й учителі мусять виховувати в дітей моральні принципи, пояснювати їм, які вчинки є правильними, а які – ні. Розуміння моральної поведінки та вміння діяти правильно багато в чому залежать від оточення, у якому зростає дитина, а також від її емоційних, пізнавальних, фізичних і соціальних навичок.

Розгляньмо основні етапи морального розвитку дітей та спробуймо з’ясувати, як саме батьки можуть прищепити дитині моральні цінності.

Що таке моральність

Моральність – це здатність бачити різницю між правильними й неправильними намірами, думками, вчинками й поведінкою. Моральний розвиток дитини пов'язаний із поняттями про мораль, які людина пізнає з дитинства і впродовж усього дорослого життя.

Батьки повинні прищепити дитині ці поняття – це основна мета всього процесу виховання.

Етапи морального розвитку дітей

Моральний розвиток дитини відбувається поступово, починаючи з дитячого й триваючи у підлітковому та старшому віці. Розгляньмо докладніше основні етапи цього процесу:

1. Дитинство

Немовлята не розуміють моральних принципів. Розуміння ними, що правильне, а що ні залежить від їхніх почуттів і бажань. Провівши 9 місяців у лоні матері, немовля очікує, що мама й далі задовольнятиме його потреби. Від їх задоволення залежить те, як немовля розуміє правильне й неправильне:

• почуття голоду й самотності є дискомфортними для дитини, тому вона вважає їх неправильними;
• коли мама піклується про дитину, обіймає і годує її, малюк робить висновок, що це правильно, а якщо мама не відповідає на його потреби, відчуває страх і робить висновок, що це неправильно.

2. Раннє дитинство (2–3 роки)

У цьому віці дитина починає розуміти, що інші люди теж мають права й потреби. Однак вона ще не усвідомлює різниці між добром і злом. У 2­–3-річному віці малюк може відчувати провину й дотримуватися моральної поведінки, заснованої на емпатії. Ґрунтуючись на реакції батьків, дитина розуміє необхідність слухатися їх, оскільки:

• дитина знає, що забирати іграшки в молодшого брата – погано, тому що за це батьки можуть її покарати;
• вона не розуміє, чому не можна штовхати однолітків, але знає, що буде за це покарана;
• дитина зазвичай дотримується встановлених правил, щоб уникнути покарання.

3. Дошкільний вік (3–5 років)

У цьому віці дитина переймає сімейні цінності. Відзначимо деякі закономірності цього процесу:

• оскільки правила й норми необхідні для підтримання дисципліни в сім'ї, вони стають важливими і для дитини;
• дитина очікує, що батьки або інші дорослі контролюватимуть ситуацію;
• вона розуміє ролі дитини й дорослого й очікує, що дорослі будуть її контролювати;
• вона розуміє, що вчинки мають наслідки;
• позитивне виховання дає змогу встановлювати зв'язок із дитиною, і вона поводиться добре. Якщо такого зв'язку немає, дитина діятиме на основі своїх почуттів, доки її не спіймають на поганій поведінці.

4. Шкільний вік (7–10 років)

Із семирічного віку діти починають сумніватися, чи ідеальними є батьки, вчителі та інші авторитетні люди. Особливості цього етапу такі:

• дитина чітко розуміє, що повинна і що не повинна робити. Вона прагне брати участь у встановленні правил;
• у дитини формується почуття справедливості, вона розуміє необхідність існування правил;
• вона усвідомлює, що діти мають свої права, і розглядає правила, виходячи з того, підходять вони їй чи ні.

5. Підлітковий вік (11–16 років)

Наближаючись до дорослого віку, дитина починає розвивати власні моральні цінності, аналізуючи і ставлячи під сумнів цінності, які прищеплюють їй батьки:

• підліток розширює горизонти своїх моральних принципів і розуміє правила як набір корисних для всіх людей соціальних орієнтирів;
• дитина цінує правила, але обговорює їх;
• підліток виявляє інтерес до того, що становить суспільну користь, оскільки в цьому віці розвивається здатність дитини до абстрактного мислення;
• підліток починає розуміти, що його рішення впливають на людей довкола нього;
• підліток прагне, щоб однолітки його приймали, для цього він може міняти свої моральні принципи;
• таким чином, думка дитини змінюється від «я роблю так, тому що вважаю це правильним» до «я роблю так, тому що так прийнято в моїй родині» і далі – «я роблю так, тому що це правильно».

Моральний розвиток дитини – більш складний процес, ніж засвоєння сімейних цінностей. У психології існують різні теорії, що пояснюють моральний розвиток дитини.

Теорія морального розвитку дитини Жана Піаже

Швейцарський психолог Жан Піаже, чиї роботи були присвячені дитячому розвитку, стверджував, що моральний розвиток дітей включає два основні етапи.

Перший етап, який триває до семирічного віку, називається гетерономія. На цьому етапі моральні принципи нав'язуються дитині. Після семи років поступово починається новий етап – автономія.

Піаже зазначав, що моральний розвиток дитини залежить від її пізнавальних здібностей. Відповідно, він поділяв процес морального розвитку на такі стадії:

Сенсомоторна стадія (до 2-х років):

• дитина розуміє світ відповідно до розвитку моторики;
• вона отримує новий досвід через фізичну взаємодію: дивиться на об'єкти, бере їх руками або кладе до рота;
• дитина засвоює «сталість об'єктів»: вона розуміє, що предмети є, навіть коли вона не може їх побачити, почути або схопити.

Доопераціональна стадія (від 2-х до 7 років):

• у дитини не розвинена здатність до децентралізації, тобто основою всіх її дій є переконання, що її потреби хтось повинен забезпечити;
• у дитини недостатньо розвинена логіка для здійснення мисленнєвих операцій;
• мислення дитини егоцентричне, тобто вона не здатна зрозуміти точку зору іншої людини.

На перших двох стадіях дитина не спроможна розрізняти те, що належить їй, і те, що належить іншим. Отже, усі її дії спрямовані на задоволення власних потреб, тому вона виявляє занепокоєння із цього приводу.

Стадія конкретних операцій (7–11 років):

• у дитини не розвинена здатність абстрактно мислити;
• під час цього процесу в дитини значно зростає психічне уявлення об'єктів;
• унаслідок розвитку пізнавально-символічної сфери дитина швидко засвоює мову;
• у дитини зменшується егоцентризм.

Стадія формальних операцій (11–12 років):

• дитина починає мислити абстрактно;
• у дитини розвивається фізичне та психічне уявлення об'єктів.

На стадіях конкретних і формальних операцій дитина може бачити речі з боку. Вона розуміє важливість співпраці, взаємності та рівності. У цей період вона переходить від гетерономії до автономії.