Вступ
Актуальність теми. З перетворенням України на самостійну державу освіта стала власною справою українського народу. Розбудова системи освіти, її докорінне реформування покликані стати основою відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу, національного відродження, становлення державності та демократизації суспільства в Україні.
Процес розбудови української держави, її майбутнє залежить від того, якими будуть її громадяни – сьогоднішні учні, наскільки у них будуть сформовані активна життєва позиція, національна самосвідомість, моральність, готовність до творчої праці, незалежно від професії і роду занять, на благо рідної держави.
Сучасна школа є могутнім фактором виховання молоді, формування її життєвих компетентностей і орієнтирів, духовності, моральності, національної гідності і патріотизму.
У реалізації завдання виховання національної самосвідомості в учнів загальноосвітніх шкіл одне із найважливіших місць належить історії України. Уроки історії мають давати учням необхідні приклади відваги і мужності наших предків, які самовіддано боролися за національну незалежність, виховувати почуття поваги до героїчного минулого нашої Батьківщини, почуття гордості за приналежність до українського народу, сприяти залученню учнівської молоді до розбудови своєї держави.
У роки незалежності України вчені досліджують проблеми духовного відродження, розвитку національної освіти і виховання, окремі напрямки формування національної самосвідомості учнів.
У роботі ми будемо виходити з теоретичних засад формування національної свідомості, закладених у дослідженнях українських вчених: М. Боришевського, Г. Ващенка, Д. Віконської, В. Даниленка, О. Кульчицької, Ю. Липи, В. Москальця, Ю. Римаренка, І. Сікорського, Б. Цимбалюка, Д. Чижевського, М. Шлемкевича, В. Яніва та ін., у яких знайшли відображення українська національна ідея, духовність, демократичні засади навчання та виховання.
Проблеми виховання національної свідомості висвітлені у працях багатьох педагогів кінця ХІХ – початку ХХ ст. – В. Пачовського, С. Русової, С. Сірополка, І. Ющишина; прогресивних діячів України – Б. Грінченка, М. Грушевського, М. Драгоманова, І. Огієнка та ін., які вказували на важливість національного спрямування виховання молоді.
Нові умови функціонування українського суспільства після проголошення незалежності привернули до цієї проблеми увагу широкого кола філософів: М. Возняка, В. Жмира, Ю. Римаренка, психологів – М. Боришевського, С. Максименка та ін., істориків – Б. Андрусишина, В. Борисенка, І. Дробота, В. Коцура, Л. Нагорної, І. Кресіної, педагогів – Т. Мацейків, В. Кузя, В. Костіва, В. Кравця, Н. Побірченко, Є. Приступи, Ю. Руденка, О. Сухомлинської, Б. Ступарика, Д. Тхоржевського, М. Шкіля та ін., на думку яких основою виховання національної самосвідомості є історико-культурна спадщина українського народу.
Проблеми етнопедагогіки і етнокультурного компонента шкільної історичної освіти досліджували Т. Мацейків, М. Стельмахович та ін.
Вивчення та аналіз психолого-педагогічної, філософської та історико-методичної літератури з досліджуваної проблеми переконують, що питання формування національної самосвідомості засобами історії ще не було предметом спеціального наукового дослідження. У сучасній методичній науці чітко не визначено, за допомогою яких засобів навчання повинен здійснюватися цей процес.
Все це визначає актуальність роботи, яка спрямована на пошук і визначення шляхів та методичних засад формування національної гідності учнів.
Об’єктивна потреба спрямувати сучасну школу на вирішення цієї проблеми, актуальність її науково-методичного висвітлення зумовили вибір теми «Формування національної гідності особистості в умовах незалежної української держави».
Вибір учнів 7-9 класів зумовлювався тим, що вони є представниками свого етносу, носіями комплексу етнічних особливостей, рівень розвитку яких залежить від виховання. Учні цього віку уявляють себе особистістю, засвоюють цінності, норми і форми поведінки, характерні для дорослих. Їм властиве прагнення до самостійності, підвищення самооцінки, самовиховання, самовдосконалення.
Об’єкт роботи – формування національних і загальнолюдських духовних цінностей учнів у сучасній загальноосвітній школі.
Предмет роботи – формування у молодших школярів ціннісного ставлення до рідного краю.
Мета роботи полягає у визначенні, обґрунтуванні методики – формування у молодших школярів ціннісного ставлення до рідного краю.
|